Філософія «Корпорації щастя». Принцип №4: «Щастя – це те, що кожен створює власноруч. Це індивідуальний вибір та стиль життя».

·         Уміння помічати щастя – це здатність і бажання фокусувати свою увагу на приємних, радісних, щасливих моментах. Записувати їх у пам'ять серця. І докладати зусилля, щоб ці моменти повторювались якомога частіше.

·         Щастя – це вибір у своєму житті. Як і будь-який подарунок, не можна людині подарувати щастя, якщо вона від нього відмовляється. Людина має бути внутрішнього відкрита, щоб впустити щастя у своє життя.

·         Щастя – це процес, праця, мандрівка. Інколи воно дається легко. Інколи над створенням щастя потрібно потрудитися і пройти певний шлях. Воно рідко дається у готовому вигляді. І його потрібно уміти цінувати і докладати зусиль, щоб зберегти.

3 вправи для визначення мотивів вибору професії підлітком.

1.     Вправа із профорієнтації: «Основний мотив твого вибору».

Дана вправа допомагає визначити, які мотиви та бажання впливають на молоду людину при виборі професії.

Список мотивів:

1.      можливість стати знаменитим, прославити себе;

2.      можливість продовжити сімейні традиції;

3.      можливість продовжувати навчання разом зі своїми товаришами;

4.      можливість служити іншим людям;

5.      високий прибуток;

6.      легкість отримання робочого місця;

7.      перспективи розвитку на роботі;

8.      можливість застосувати свої здібності;

9.      можливість спілкуватися із людьми;

10. збагачення своїх знань;

11. різноманітна по змісту робота;

12. благородність професії;

13. творча праця, можливість створювати проекти, робити відкриття;

14. важка, складна професія;

15.  спокійна робота.

Спочатку викреслюємо 8 мотивів, котрі стосуються тебе найменше. Потім викреслюємо ще 4 мотиви. Із 4 мотивів залишаємо 2. І зрештою видаляємо 1 із 2 мотивів.

2.     Вправа: «Пошук вигоди».

Обираючи професію, кожна людина прагне задовільнити різноманітні життєві потреби. Нижче наведена піраміда Маслоу пояснює, які людські потреби існують:

·        фізичні (їжа, вода, відпочинок, фізичне навантаження, здоров’я, одяг,);

·        безпека та впевненість у майбутньому (притулок, гарантія життя, впевненість у завтрашньому дні,);

·        соціальні (взаємодія, підтримка, прийняття іншими, дружба, статус «працевлаштованої людини», любов, дружба);

·        егоїстичні потреби (повага, самоповага, особисті досягнення, компетентність, визнання, авторитет, схвалення);

·        пізнавальні (знати, уміти, розуміти, досліджувати);

·        естетичні (гармонія, симетрія, порядок, краса, справедливість);

·        самовираження (реалізація потенціалу і особистісний ріст: пізнання нового, кар’єрні досягнення, досягнення життєвих цілей, творчість, свобода, самовдосконалення).

Протестуйте обрану професію згідно цих потреб. Чи усі потреби вона задовольняє? Більшість? Чи взагалі лише частину із них? Які можливості дає дана професія у перспективі щодо задоволення потреб?

Дана вправа дає можливість побачити, наскільки професія відповідає вимогам щодо задоволення основних базових потреб людини.

3.     Вправа: «Жартівливі запитання щодо професій».

Що для тебе важливіше:

1.      автомобіль Мерседес чи здоров’я?

2.      друзі-іноземці (багаті люди) чи друзі-робітники (прості люди)?

3.      краса (привабливість, модний одяг) чи творча робота (можливість створити щось значиме)?

4.      вілла із басейном чи друзі-вчені (вчителі, інженери)?

5.      автомобіль Вольво чи краса (шарм, дорогий одяг)?

6.      Відпочинок в Італії (розкішний готель) чи пиво із рибою (спілкування у звичайні типовій компанії)?

7.      Друзі-артисти (поети, журналісти) чи небезпечні пригоди (азарт)?

8.      Спокій у душі чи пригоди (події, переживання)?

5 помилок, котрі може допустити підліток у виборі професії.

5 помилок, котрі може допустити підліток у виборі професії.

• · вибір престижної або високооплачуваної професії, котра не відповідає внутрішнім мотивам, потенціалу і прагненням молодої людини. Крім того, враховуючи високий рівень оплати праці престижної професії рідко хто взагалі задумуюється про стрес і перевантаження, емоційне вигорання, яке, скажімо, може очікувати топ-менеджера або адвоката через 10 років трудової діяльності.
• ·  вибір професії через симпатію до знайомої людини, котра є професіоналом певної справи. Часто, обираючи професію знайомої людини, котрою захоплюється підліток, він переносить на неї емоції, ставлення, відчуття від спілкування із цією людиною. При цьому, оминаючи логічний аналіз факту, чи потрібна йому ця професія чи ні. Часто, слідуючи сімейним професійним традиціям, підліток також піддається помилці – і обирає ту професію, котра йому відома зі слів батьків чи інших родичів, забуваючи про власні мотиви.
• ·   вибір професії по принципу «разом із другом». Іноді шкільна дружба є настільки міцною, що підлітки вирішують будь-яким чином її продовжити після завершення шкільного навчання, тому обирають однакову спеціальність. Це також може бути свідченням відсутності бачення себе у професії,  тому надійний друг «допомагає» вибрати шлях професійного розвитку.
• ·    вибір навчального закладу, а не професії. Іноді батьки звертають у першу чергу на наявні навчальні заклади у місті проживання підлітка, а потім пропонують обрати професії зі списку доступних навчальних курсів вузу. Це звичайно значно обмежує можливості «професійного щастя» підлітка.

Дерева-донори і дерева-вампіри. Як «підзарядитися енергією», перебуваючи на природі.

Дерева-донори і дерева-вампіри. Як «підзарядитися енергією», перебуваючи на природі.

Дендротерапія – це метод лікування, профілактики хвороб, зняття напруги через використання лікувальних властивостей дерев.  За виключенням тополі, вільхи і дикого бузку виявляється, що кожне дерево має здатність відновлювати енергію і лікувати. Достатньо лише торкнутися його стовбуру. Дерева лікують нашу психіку, стимулюють роботу серця, знижують наслідки стресу для організму. Напевно недарма у напружені моменти нам хочеться втекти на природу, прогулятися по парку, дослухатися до шуму дерев.

Сосна, бук, липа, ясен підвищують загальний тонус організму та його можливості опору різним хворобам, знімають втому, наслідки стресів.

Береза – одне із дерев, яке найбільше поважають у слов’янській культурі.  Береза може «забрати» на себе будь-яку хворобу і відвести її від людини. Береза – є джерелом енергії, життєвих сил, зосереджує сили і увагу.

Дуб – є потужним генератором позивної енергетики, поліпшує роботу мозку. Дуб є прекрасним антистресовим засобом, активізує кровообіг. Перебування у дубовому лісі пришвидшує період одужування.

Дерева-донори.

Дерева-донори мають позитивну енергетику, котрою можна «підзарядити себе». До них відносяться: дуб, береза, сосна, акація, клен, горобина, ясен, каштан, липа. Щоб «взяти» енергія від дерева, потрібно наблизитися до нього на відстань 40-60 см, встати до дерева спиною і думками звернутися до нього за допомогою. Дослухаючись до себе, через деякий час можна відчути наповненість і теплу енергетику дерева.

Дерева-вампіри.

Деревам-вампірам потрібно віддавати свою «погану» енергетику. Біоенергетика цих дерев вважається «негативною». До таких дерев відносяться: осина, тополя, ялина, черемха, вільха, верба. Для того, щоб «віддати» дереву свою «негативну» енергетику рекомендують стати до нього на відстані 20 см і думками передати йому своє напруження, образи, котрі викликають зниження настрою. Через кілька хвилин такого контакту із деревом можна відчути полегшення, заспокоєння. Може виникнути навіть сонливість, яка дозволить відпочити і прокинутися сповненим сили.

  

Філософія "Корпорації щастя". Принцип №2:"Ми доповнюємо себе через взаємодію із іншими".

Кожен із нас має свої сильні унікальні якості та уміння. Кожен із нас має свої слабкі сторони, над удосконаленням яких працює.

Ми можемо зосереджуватися на своїй «недосконалості». І знайти вагомі причини топтатися на місці.

Ми можемо прийняти себе із усіма перевагами і недоліками. І попросити підтримки у тих, хто має якості або уміння, яких нам не вистачає. При цьому знайти сили рухатися у напрямку своїх мрій.

Доповнюючи один одного ми створюємо партнерські стосунки, в яких існує баланс між «брати» і «віддавати».

Про що все ж мовчать підлітки, обираючи професію?

Вибір професії – досить відповідальний і непростий етап у житті підлітка, від якого практично залежить увесь подальший його життєвий успіх. Оголошуючи «дивні» професії і роблячи «нетрадиційний» професійний вибір, підлітки як мінімум дивують батьків і як максимум «виводять їх із рівноваги». Які ж підліткові потреби приховані за «нетрадиційним професійним вибором»?

1.       «Хочу бути помітним і значимим для інших».

Підліткове бажання бути помітним і значим штовхає молоду людину обирати професію за принципом престижності. Як результат професія є далекою від реальних здібностей підлітка, але містить у собі соціальний престиж, брендовість, несе у собі таку бажану позначку «успіх». Скоріше всього мій вибір «бути адвокатом» відповідав саме підлітковій потребі значимості. Якщо вибирати професію саме за критерієм значимості і престижності – існує загроза переоцінити свої здібності, а також у майбутньому займатися тією справою, яка не відповідає індивідуальним особливостям, але є модною. Як це впливає на успішність молодою людини? Думаю, зрозуміло усім, хто потрапляв у руки халатних лікарів або нервових секретарів.  

2.       «Хочу бути схожою на …».

Підліток зазвичай докладає усі зусилля, щоб бути схожим на успішних. Для цього він захоплюється відомими зірками спорту, телебачення, науки, культури. Можливості участі у різних проектах, факт «доступності знаменитостей» дозволяє підлітку іноді навіть влаштувати собі «зіркову зустріч» і поспілкуватися зі своїм кумиром «наживо». Розповіді підлітка про причини наслідування певної знаменитості можуть дати батькам підказку про істинні мотиви і професійні мрії підлітка.

3.        «Хочу на роботу, де платять багато грошей.…».

Зневіра сучасних дорослих, котрі проживають у викликах буденності призводить до того, що сучасний підліток відчуває себе розгубленим у виборі професії. Сучасна дитина інколи потребує батьківської підтримки для створення віри у власні здібності та істинні мрії. Тому все ж такими доречними на сьогодні є фокус уваги на позитивні професійні історії, приклади професійного успіху, а також підбадьорення зі сторони дорослих. Адже усім відомо, що люди, котрі є «на своєму місці» - є успішними незалежно від того, чи вони займаються ремонтом осель чи керують потужною фабрикою. 

Філософія «Корпорації щастя». Чому «Корпорація щастя» за поступовість розвитку?

Як ви думаєте, чи реальним є втілення спокусливих тренінгових пропозицій «вийти заміж за пів року», «отримати посаду своєї мрії, докладаючи мінімум зусиль», «змінити своє життя за 3 місяці», «збільшити свій прибуток у неймовірно короткі терміни»? Звичайно вони є реальними, якщо слідкувати інструкціям і…:

1.      Виконувати «швидкісний план» досягнення результату, створений під час тренінгу. Хоча. Зазвичай такий план передбачає використання однієї ключової стратегії досягнення бажаного. І цю стратегію можна використовувати довгий період часу, караючи себе за непослідовність та недосконалість. Кожного разу, пригадуючи образ успішного тренера. У переважній більшості випадків запропонована стратегія не відповідає внутрішнім можливостям, індивідуальним мотивам кожного учасника, котрий прагне швидких досягнень і змін. І тому спрацьовує вона тільки у щасливчиків – у тих учасників тренінгу, для кого вона є посиленням природного стилю поведінки. У них це відбувається достатньо швидко. Іншим доводиться знову і знову працювати над собою, докладаючи титанічні зусилля, щоб досягнути свого успіху, методами іншої людини.

2.      При цьому втратити задоволення від відчуття власного зростання. Технічно виконуючи свій план досягнення швидкого бажаного результату, можна просто втратити відчуття себе, своїх істинних потреб і бажань. Чи варті гонки за швидким результатом втрати неймовірного відчуття радості за себе, коли ти говориш собі: «Колись я б зробила ось так, а тепер мені вистачило мудрості поступити іншими чином…»? Яким величезним щастям сповнюєшся, коли робиш черговий висновок, який буквально перевертає твоє уявлення про себе і змінює твої стосунки, спілкування, бачення своїх можливостей? Отримуєш більший кайф – коли поступово приходиш до цього самостійно? Чи коли тягнешся до встановленого кимось ідеалу або отримуєш готову пораду?

3.      Переставати прислухатися до внутрішнього голосу і витрачати марно витрачати свої сили. Дійсно сьогодні ритм життя вимагає від нас швидкості, проте, коли ми не слухаємо себе, підказок свого внутрішнього голосу, живемо по кимось створених правилам і не створюємо своїх, ми насправді віддаляємось від своїх цілей або ще гірше досягаємо чужих цілі чужими методами.

4.      Втратити віру у себе і виробити залежність від «постійного вдосконалення. Чимало ідей жіночих тренінгів звучить приблизно наступним чином «жінка повинна надихати чоловіка», «як отримувати прибуток по-жіночому…», «жінка – берегиня сімейного вогнища», «покликання жінки бути…», проте рідко можна почути «жінка має бути просто «істинною собою…». Дійсно дані ідеї мають місце у житті і спрацьовують, але знову ж таки через практичне застосування до себе, відповідно до своїх прагнень, мотивів, здібностей, стосунків. Немає ідеальної моделі, спрацьовує тільки та, котра зручна для вас і вашого способу взаємодіяти у партнерських стосунках. І завдання полягає не наблизити себе до «ідеальної моделі», а навпаки наблизити цю модель до себе і свого життя. Відчуття своєї недосконалості у порівнянні із «ідеалом» з часом призводить до втрати віри у себе, заниженої самооцінки, критики «неідеального партнера». І повертаючись до питання швидкості: для відкриття себе і до «адаптації ідеальної моделі» у своє життя потрібен час. Оскільки якісні зміни – глибокі. І вони дійсно потребують моментів для внутрішнього пропрацювання і  проживання, а не копіювання нав’язаних принципів.

Звичайно кожен обирає свій шлях до себе. Кількість часу і зусиль для цього. У будь-якому разі – думаю головне при цьому бути максимально близьким/ою до себе. І пам’ятати, що ми можемо створювати свої правила,  а не підлаштовувати своє життя під них.

А «Корпорація щастя» у своїй тренінговій діяльності дотримується принципу поступовості розвитку: «Зміни у собі та власнийрозвиток – це поступовість та осмислення. Міцне дерево не виростає за пів року». 

Філософія "Корпорації щастя". Принцип №1: «Зміни у собі та власний розвиток – це поступовість та осмислення. Міцне дерево не виростає за пів року».

Ми не даруємо вам «швидкого щастя», але надихнемо створювати його власними руками, отримуючи задоволення від власного зростання і захоплення від творення себе.

Ми  не гарантуємо «надшвидкого результату», але гарантуємо якісне зростання, нові бачення та усвідомлення себе навіть протягом року після відвідування тренінгів та воркшопів від «Корпорація щастя».

Ми віримо у те, що крокуючи поступово назустріч собі дозволяє створити "власний стержень" і виростити силу прийняття рішень, у котрих "чути голос серця". 

 «Культура літнього відпочинку» або чому німці не вживають алкоголь, відпочиваючи біля озера.

Готуючись до проведення підліткового літнього тренінг-пригоди, пригадала свій досвід участі у творчому таборі в Німеччині. У 2012 році мені пощастило бути учасницею творчого табору у місті Хіршлюх, Німеччина. Яким же стало моє здивування, коли я побачила різноманітність учасників табору: там були сім’ї із маленькими дітьми (навіть одна мама із грудною малечою), підлітки, молодь, одружені пари, жінки і чоловіки пенсійного віку. Під час табору одне подружжя навіть відсвяткувало 5 річницю свого знайомства, оскільки після участі у таборі вони почали зустрічатися і одружилися.

Під час табірної зміни ми працювали у різних тематичних групах за вибором – «Фото», «Лампи із паперу», «Календарі», «Музика», «Танець і театр». Протягом тижня усі учасники активно готувалися до виставки своїх виступів, виставок, обдумуючи теми, працюючи в командах, виконуючи певні завдання. Творчість настільки захоплювала, що не існувало мовного бар’єру, вікових, гендерних або культурних відмінностей, усім вдавалось жити за правилами німецької пунктуальності, бо просто не хотілось пропустити щось цікаве.

На останній день у таборі відбувалось щось неймовірне – силами учасників було створено танцювальне шоу, театральна вистава, музичний вечір, відбулась виставка календарів і фото. І на останок у темряві біля озера були засвічені неонові палички і відбулось шоу ліхтариків із паперу (це організовувала група, в якій я проводила свій творчий відпочинок). Лишилась купа незабутніх вражень від приємно проведеного часу.  Кожен відчував «включеність» і задоволеність від створеного настрою.   

Для мене цей досвід надовго лишився прикладом «культури відпочинку» - котра передбачає спілкування, зміну діяльності, перебування на свіжому повітрі, контакт із природою із користю для своєї душі, відновлення своїх сил, самопочуття, поповнення враженнями і емоціями, наповнення себе радістю від творчості. Зараз втілюю принципи та цю ідею у підготовці табору для підлітків «Острів мрій», але мрію зробити такий відпочинок і для дорослих, щоб передати досвід задоволення і наповнення від творчого відпочинку.  Цікаво, чи погодились би дорослі на таку альтернативу?