вівторок, 23 лютого 2016 р.

Історія із блиском в очах.

Особлива зустріч із блиском в очах.

Відразу ж після завершення свого навчання на факультеті іноземних мов, я стала учасницею програми Українського Жіночого Фонду «Перший крок до успіху». В червні 2008 року у неформальному спілкуванні я чула історію створення свого успіху Ольги Герасимяк, мала честь сидіти за одним столиком під час урочистого обіду із Наталією Сумською, а поруч була уже тоді відома танцівниця Олена Шоптенко. Усі ці жінки були настільки простими та доступними у спілкуванні, вони були поруч, ділилися своїми думками, досвідом, успіхами і поразками, мріями і надіями і говорили про те, що потрібно знайти себе і свій шлях. Однією помітною рисою, котра була присутня в усіх цих знаменитих жінок був блиск очей – вони світилися щастям. І то було не так зване «публічне щастя», котрим вони світяться на екранах телевізорів або у глянцевих  журналах. То було справжнє щастя, котре відображало їх гармонію, затишок, любов до життя. В той день для себе я вирішила, що хоче світитися також. Так розпочався мій шлях до арт-терапії.
Як розпочалось моє захоплення арт-терапією?
Уже працюючи перекладачем, я все ж займалась пошуком себе – я знала, що хочу і буду допомагати людям. Одного разу мені до рук потрапив жіночий журнал, в якому описували творчу роботу із танцем, малюнком, текстом. Відтоді я не переставала вчитися, надихатися, падати та вставати, втрачати надію і знову находити силу. Захоплення арт-терапією повело мене у великий шлях відкриття себе, своїх можливостей і світу, який мене оточував. Я завершила навчання на факультеті психології ВНУ ім. Лесі Українки, майже кожні вихідні відвідувала курси арт-терапії у місті Києві у Східноукраїнській асоціації арт-терапії, де за підтримки Олени Тараріної здобувала основи арт-терапії і практикувала її зі своїми друзями. Доводилось чимало працювати. Люди звикли до поняття «хенд-мейду», а арт-терапія в місті була незрозумілою новинкою. Були свої сумніви, вагання, але була і підтримка, котра дозволяла прокладати свій шлях.
Арт-терапія і кілометри.
З часом розпочались закордонні стажування. Першою творчою поїздкою стала Німеччина, творчий табір «JuSeV», у місті Хіршлюх (2009). Через кілька років я повернулась до цієї організації уже із власною волонтерською програмою по арт-терапії. Потім було навчання у Польщі, де в організації «Fabryka Kreatywnosci» (Katowice), я познайомилась із мистецтвом терапевтичного танцю. У 2013 році за підтримки гранту Посольства США я відвідала Американську Асоціацію Арт-терапії, а також познайомилась із досвідом роботи жіночих організацій Нью-Йорку, Вашингтона, Айови, Шарлот і Солт Лейк Сіті. У 2015 році завершила тижневий курс арт-терапії у Британській Асоціації Арт-терапії. А ще було багато цікавих зустрічей, значних людей і подій, котрі надихали, підбадьорювали, розвивали і спонукали шукати власний досвід.



ВОГО «Корпорація щастя».
За кілька років волонтерської діяльності я змогла сформувати ідею та концепцію своїх майбутніх проектів – так офіційно з’явилась ВОГО «Корпорація щастя», котрій у квітні 2016 року буде 5 років. Основна діяльність організації спрямована на підтримку жінок у своєму розвитку, реалізації свого потенціалу, створенні сімї, а також у просуванні своїх прав і рівних можливостей.  На даний момент ВОГО «Корпорація щастя» розширила свою аудиторію – були реалізовані проекти по роботі із чоловіками, котрі повернулись із зони АТО, по роботі із внутрішньо-переміщеними особами, а також підлітковий проект, спрямований на зниження насильства.


Мої моменти щастя.
Маю неймовірну радість і задоволення від того, що приношу людям натхнення, допомагаю відкривати себе і вірити у свої мрії. Щаслива і тішусь моментам зустрічей із новими людьми – кожна людина для мене це цілий багатогранний світ, котрий захоплює і в котрому обов’язково знаходжу щось, чому можна повчитися. Створювати щастя – це так необхідно. Мрію тепер створити його у власній сімї, стати коханою дружиною для чоловіка і мамою чудового малюка. Вірю у те, що щастя існує – його варто помічати і примножувати. А це звичайно праця і мистецтво маленьких щоденних кроків.









Немає коментарів:

Дописати коментар